Методики навчання
Мето́дика навчання предмета — галузь педагогічної науки, що являє собою окрему теорію навчання (приватну дидактику).
Методику навчання окремого предмета слід розглядати як спосіб організації практичної та теоретичної діяльності учасників навчання, зумовлений закономірностями та особливостями змісту навчального предмета.
Завдання методики полягають у тому, щоб:
1. На основі вивчення явищ процесу окремої навчальної дисципліни (предмета) розкривати між ними закономірні зв'язки.
2. На основі виявлених закономірностей установлювати нормативні вимоги до навчальної діяльності викладача (викладанню) та пізнавальній діяльності учня (вивченню, вченню).
Зміст методики навчання складає:
1. Виявлення пізнавального значення даної навчальної дисципліни та її місця в системі освіти (підготовки фахівця).
2. Визначення завдань даної навчальної дисципліни та її змісту.
3. Визначення та застосування відповідних методів, методичних засобів, форм організації навчання для опанування змістом навчального предмета.
Термін методика навчання застосовується також у більш вузькому значенні — як вчення про методи навчання. Таке вчення може бути як загальним, що стосується загальної теорії навчання (дидактики), так і таким, що стосується виключно конкретної навчальної дисципліни.
Методика викладання навчального предмета (дисципліни) обумовлена особливостями та специфікою набуття знань, умінь і навичок окремої навчальної дисципліни (предмета).
Методика викладання окремого предмета має свої категорії, які визначаються на основі загально визнанихпедагогічних понять: закономірності навчання окремого предмета; принципи навчання; викладання; учіння; методи навчання; форми організації навчання, знання, уміння, навички.
Основні закономірності навчання окремої навчальної дисципліни (предмета):
· залежність основної мети та завдань навчання від рівня, темпів, потреб і можливостей суспільства, рівня розвитку педагогічної науки і практики;
· залежність результативності навчання від поєднання внутрішніх (особистісних) мотивів з зовнішніми (суспільно-економічними) умовами;
· залежність рівня продуктивності навчання від матеріально-технічного та методичного забезпечення навчального процесу, оптимального застосування засобів та методів навчання, форм його організації;
· обумовленість результативності навчання інтенсивністю зворотних зв'язків, врахування результатів попередніх етапів.
Основні принципи навчанняпредмета — основні теоретичні вихідні положення, за якими здійснюється навчання окремої навчальної дисципліни (предмета). До них відносяться:
· спрямованість навчання на вирішення завдань освіти, розвитку й виховання;
· науковість навчання;
· систематичність і послідовність навчання;
· доступність навчання, врахування вікових особливостей;
· наочність навчання;
· зв'язок навчання з реальним життям;
· свідомість і активність у навчанні;
· міцність засвоєння знань, умінь та навичок.
Методи навчання предмета — взаємодії між викладачем і студентами, під час яких відбувається передача та засвоєння знань, умінь і навичок.
Загально прийнятим у сучасній педагогічній науці методи навчання прийнято розрізняти:
1.За характером подачі (викладення) навчального матеріалу:словесні, наочні, практичні.
2.За організаційним характером навчання:Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності; Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності; Методи контролю та самоконтролю у навчанні; Бінарні(подвійні) методи навчання.
3.За логікою сприймання та засвоєння навчального матеріалу: індуктивно-дедукційні, репродуктивні, прагматичні, дослідницькі, проблемні тощо.
Форми організації навчання предмета — обумовлені часом окремі структури (частки) навчального процесу тісно пов'язані з його змістом. Це — навчальні заняття, практична підготовка, самостійна робота, контрольні заходи.
Для загальноосвітньої школи основною формою навчання є урок, хоча за загальноприйнятими педагогічними визначеннями урок водночас є одним із видів навчання.
Види навчання— обумовлені часом, частини навчального процесу, що розрізняються за основними способами передачі та засвоєння змісту навчання. У своєму комплексному вигляді вони щільно поєднуються зі словесними, наочними та практичними методами навчання.
Найпоширенішими видами навчання є:лекції; семінарські, практичні, індивідуальні, лабораторні заняття; консультації; навчальна та виробнича практика.
Знання — результат свідомого засвоєння фактів, понять, законів, які складають основний зміст навчальної дисципліни.
Уміння — здатність свідомого виконання практичних та теоретичних дій із застосуванням надбаних знань.
Навички — свідомі, базовані на знаннях дії, що виконуються в результаті багаторазового повторення окремих практичних та теоретичних завдань, передбачених програмою навчального предмета і мають автоматизований характер.
Інформаційні технології— сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, інтегрованих з метою збирання, опрацювання, зберігання, розповсюдження, показу і використання інформації в інтересах її користувачів.
Технології, що забезпечують та підтримують інформаційні процеси, тобто процеси пошуку, збору, передачі,збереження,накопичення,тиражування інформації та процедури доступу до неї.
Види сучасних інформаційних технологій:
· Інформаційна технологія опрацювання даних
· Інформаційна технологія керування
· Інформаційна технологія підтримки прийняття рішень
· Інформаційна технологія експертних систем
Україна за рівнем розвитку інформаційних технологій у світі посідає 75 місце (2011;Всесвітній економічний форуму своїй шостій щорічній доповіді). У попередньому рейтингу Україна займала 76 позицію. Єдина конкурентна перевага, яку має наша країна в цьому аспекті, це традиційно сильні IT-кадри, тобто в Україні дуже високий рівень підготовки програмістів.
Учителі активно впроваджують у освітній процес інформаційні технології. Життя не стоїть на місці, що змушує і вчителя, і учня вчити й вчитися по-новому. Тож у навчальний процес активно входять інформаційні технології. Педагогічний колектив Ряснянського ліцею завжди був і залишається прихильником педагогіки гуманності, готовий до впровадження сучасних освітніх технологій, які сприяють формуванню ключових компетентностей учня. Сьогодні досвід роботи школи показує ефективну систему впровадження активних методів навчання й виховання. Їх доцільність, частота використання, рівень впровадження визначається специфікою навчальних предметів, досвідом роботи вчителя, навчально-методичним забезпеченням викладання предмета.
Технології проблемного навчання: тільки зіткнувшись з проблемами, труднощами, суперечностями, людина переконується, що необхідно шукати шляхи вирішення. Для цього треба вчитися аналізувати проблему, шукати оптимальні шляхи вирішення, їх варіанти. Саме цьому вчать педагоги, пропонуючи учням проблемні запитання, створюючи навчальні проблемні ситуації, пропонують вирішити проблемні завдання.
Технологія "навчання як дослідження": її запровадження у навчально-виховний процес значною мірою сприяє формуванню учнівських навичок вчитися самостійно, вчитися впродовж життя. Використання вчителями активних методів допомагає залучити учнів до активної роботи на всіх етапах уроку.
.png)
.png)
